віддаватися

ВІДДАВА́ТИСЯ, даю́ся, дає́шся, недок., ВІДДА́ТИСЯ, да́мся, даси́ся, док.

1. Віддавати себе під чию-небудь владу, у чиє-небудь розпорядження; здаватися.

[Антей:] Ти не продався, – гірше! Ти віддався у руки ворогу як мертва глина, з якої кожне виліпить, що хоче (Леся Українка);

* Образно. Він одбігає од воріт, кидається в широкі розгони вулиць і, віддавшись їхній владі, ходить по місту, мов стуманілий (І. Микитенко).

2. Присвячувати себе кому-, чому-небудь.

Інтелігенти щиро віддаються праці (М. Хвильовий);

Її [Україну] пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? (І. Франко);

Потім Я думав ще поезії віддатись (В. Самійленко);

// Захоплюватися чим-небудь.

Ніщо не захоплювало його глибоко; лиш одній фотографії віддавався він з дивним запалом (М. Коцюбинський);

– Гм, недарма ж я гімнастиці віддавався! (М. Грушевський);

Федя увесь віддався своїй гітарі та своїм пісням (Д. Ткач);

// Поринати, заглиблюватися в думки, почуття і т. ін.

Хазяйка, у якої жив.., не докучала йому своїм товариством, от і мав Спориш досить часу віддаватися своїм думкам (І. Франко);

Ігор увесь віддався незвичному і хвилюючому почуттю (О. Донченко);

Жінка настільки віддалась своїм роздумам, що й не зважила на кроки, які .. почулися (М. Олійник).

3. за кого і без дод. Виходити заміж.

До мого сусіда приїхала підвода, то привіз [знайомий] звістку, що моя сестра віддається (А. Свидницький);

Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (М. Коцюбинський);

– Хоч і рік стерегтимете мене, а на другий оддамся таки не за кого іншого, як за Йвана Золотаренка (Марко Вовчок);

Та віддалась Одарка верст .. за сорок од рідного села (Остап Вишня).

4. Зав'язувати статеві зносини з кимсь (про жінку).

Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася, але коли він пообіцяв їй женитись, віддалась йому душею й тілом (Н. Кобринська);

Справді, вона засліплена ним .. Вона готова будь-коли віддатись йому, не задумуючись про майбутнє (О. Гончар).

5. Відбиватися (про звук); відлунювати.

Глухий гуп сотні ніг віддається раз по раз у повітрі (Панас Мирний);

Гомін глухо віддавався у вільготному повітрі школи (Леся Українка);

Десь загавкав собака, луна покотилась над річкою і віддалася в степу (О. Десняк).

6. перен. Викликати певне відчуття, почуття у відповідь на що-небудь.

Той глухий гул болем віддавався в кожній клітині Дмитра (М. Стельмах);

Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, – Мов серце розкраяв... (Леся Українка).

7. тільки недок. Пас. до віддава́ти 1, 3–11, 16.

Радісно береться, та смутно віддається (приказка);

Людмила Михайлівна, певне, скоро переїде на другу квартиру, .. але знайти другу трудно, хоч віддається їх багато (Леся Українка);

Відомо, що у допушкінські часи віддавалась перевага “високому стилю” і в прозі (з публіц. літ.).

(1) Віддава́тися / відда́тися спра́ві:

а) захоплюватися, працювати охоче, з любов'ю.

Безтурботно ставлячись до інших наук, він міг до самозабуття віддаватися справі, зв'язаній з технікою, роботі в радіогуртку чи в гуртку авіамоделістів (О. Гончар);

б) заглиблюватися у що-небудь, зосереджуватися на чомусь.

Він, посміхаючись і радіючи, що може, нарешті, віддатись улюбленій справі, засвітив свічку, розклав свої малюнки (О. Іваненко).

◇ (2) Віддава́тися / відда́тися в душі́ (в се́рці):

а) з'являтися, виникати у кого-небудь як відповідь на щось, як наслідок чогось (перев. про почуття).

Як Тетяна засміється, В душі радість оддається (І. Котляревський);

б) (кому) глибоко вражаючи кого-небудь, знаходити відгук у когось, імпонувати комусь.

Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, – Мов серце розкраяв... (Леся Українка);

(3) Віддава́тися / відда́тися на во́лю:

а) (чому) повністю заглиблюватися у що-небудь, зосереджуватися на чомусь, поринати у щось.

Він віддався на волю своїм думкам (Панас Мирний);

б) (кому, чию) давати можливість кому-небудь володіти, розпоряджатися собою.

Хлопці потягли дівчинку за собою, і мала, обнявши обома ручками Феліксову шию, мовчки віддалася на їхню волю (Ю. Яновський);

(4) Віддава́тися (здава́тися і т. ін.) / відда́тися (зда́тися і т. ін.) на ми́лість кого, чию – визнавати себе переможеним, переходити у чиє-небудь розпорядження.

Розгадавши хитрий задум ворога – повністю оточити місто і довгою облогою примусити його здатись на милість переможця, Жижка вивів свої війська на Віткову гору (з наук.-попул. літ.).