віддаватися

ВІДДАВА́ТИСЯ, даю́ся, дає́шся, недок., ВІДДА́ТИСЯ, да́мся, даси́ся, док.

1. Віддавати себе під чию-небудь владу, у чиє-небудь розпорядження; здаватися.

[Антей:] Ти не продався, — гірше! Ти віддався у руки ворогу як мертва глина, з якої кожне виліпить, що хоче (Л. Укр., III, 1952, 440);

Хлопці потягли дівчинку за собою, і мала, обнявши обома ручками Феліксову шию, мовчки віддалася на їхню волю (Ю. Янов., II, 1954, 43);

*Образно. Він одбігає од воріт, кидається в широкі розгони вулиць і, віддавшись їхній владі, ходить по місту, мов стуманілий (Мик., II, 1957, 176).

2. Присвячувати себе кому-, чому-небудь.

Її [Україну] пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? (Фр., X, 1954, 66);

Потім Я думав ще поезії віддатись (Сам., І, 1958, 84);

// Захоплюватися чим-небудь.

Ніщо не захоплювало його глибоко; лиш одній фотографії віддавався він з дивним запалом (Коцюб., І, 1955, 253);

Федя увесь віддався своїй гітарі та своїм пісням (Ткач, Жди.., 1959, 50);

// Поринати, заглиблюватися в думки, почуття і т. ін.

Хазяйка, у якої жив і яка варила йому їсти, не докучала йому своїм товариством, от і мав Спориш досить часу віддаватися своїм думкам (Фр., II, 1950, 274);

Ігор увесь віддався незвичному і хвилюючому почуттю (Донч., V, 1957, 25).

3. за кого і без додатка. Виходити заміж.

До мого сусіда приїхала підвода, то привіз [знайомий] звістку, що моя сестра віддається (Свидн., Люборацькі, 1955, 130);

Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (Коцюб., І, 1955, 28);

— Хоч і рік стерегтимете мене, а на другий оддамся таки не за кого іншого, як за Йвана Золотаренка (Вовчок, І, 1955, 24);

Та віддалась Одарка верст.. за сорок од рідного села (Вишня, І, 1956, 316).

4. Зав’язувати статеві зносини з кимсь (про жінку).

Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася, але коли він пообіцяв їй женитись, віддалась йому душею й тілом (Кобр., Вибр., 1954. 192);

Справді, вона засліплена ним.. Вона готова будь-коли віддатись йому, не задумуючись про майбутнє (Гончар, Людина.., 1960, 74).

5. Відбиватися (про звук); відлунювати.

Глухий гуп сотні ніг віддається раз по раз у повітрі (Мирний, IV, 1955. 194);

Гомін глухо віддавався у вільготному повітрі школи (Л. Укр., III, 1952, 573);

Десь загавкав собака, луна покотилась над річкою і віддалася в степу (Десняк, II, 1955, 28).

6. перен. Викликати певне почуття у відповідь на що-небудь.

Як Тетяна засміється, В душі радість оддається (Пісні та романси.., II, 1956, 11);

Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, — Мов серце розкраяв… (Л. Укр., І, 1951, 346);

А уже по Москві розійшлося: — Ленін трудиться з нами! Ілліч! Як це в душах людських віддалося. Розцвілось на мільйонах облич! (Бичко, Вогнище, 1959, 82).

7. тільки недок. Пас. до віддава́ти 1,4-10,15.

Людмила Михайлівна, певне, скоро переїде на другу квартиру,.. але знайти другу трудно, хоч віддається їх багато (Л. Укр., V, 1956, 285);

Відомо, що допушкінська проза густо насичувалася умовнопоетичними елементами мови, віддавалась перевага "високому стилю" і в прозі (Талант.., 1958, 11).