віддаль

ВІ́ДДАЛЬ, і, ж.

1. Простір, який відділяє один об'єкт (предмет, місце і т. ін.) від іншого; відстань.

Віддаль між вовками і оленем, що спочатку була чимала, почала зменшуватись (М. Трублаїні);

Скільки разів ходила сюди від села і звідси додому, тоді віддаль була коротша, а тепер видовжена в несходимий шлях (В. Барка).

2. перен. Різниця між ким-небудь у чомусь.

Ніколи мене не кидала одна гадка, одно бажання: зменшити віддаль між мною і дамою мого серця (А. Кримський);

І враз Степан почув між собою і нею велику віддаль, яку проложило горе, почув докір совісті (М. Стельмах).

3. перен., рідко. Проміжок часу.

Гайдар подивився навколо так, ніби в уяві вже бачив ці поля крізь віддаль наступних років (С. Журахович).

4. у знач. присл., рідко. Те саме, що віддалі́к 2.

Віддаль безвладною масою лежав недужий (М. Коцюбинський);

П'ятнадцять блискучих калібрів стоять на столі. Ще один стоїть віддаль на окремому рисунку (В. Собко).

(1) На ві́ддалі (на відда́ленні) – віддалік кого-, чого-небудь (із зазначенням певної відстані).

Тепер обличчя обох були на віддаленні якихось три чверті метра (Іван Ле);

Дівчина стояла на віддалі двох кроків від коменданта (Я. Гримайло);

На південно-західній околиці Одеси, на віддалі 1,2 км від міської забудови, розташований аеропорт (з газ.).

○ (2) З ві́ддалі, у знач. присл. – те саме, що віддалі́к 1.

Вже дихав з віддалі вологою Дніпро (Л. Первомайський).

△ (3) Фо́кусна ві́ддаль – віддаль від фокуса оптичної системи до вершини її заломлювальної або відбивної поверхні, тобто поверхні лінзи або дзеркала.

Головна фокусна віддаль фотографічного об'єктива виражається в сантиметрах або міліметрах і позначена на оправі об'єктива (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддаль — ві́ддаль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. віддаль — Відстань, віддалина, віддалення, дистанція, р. відлеглість, (засягу) радіюс; (лету кулі) сов. дальність; П. віддаленість. Словник синонімів Караванського
  3. віддаль — [в’ід:ал'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. -леий Орфоепічний словник української мови
  4. віддаль — -і, ж. 1》 Простір, який відділяє один предмет (місце і т. ін.) від іншого; відстань. 2》 перен. Різниця між ким-небудь у чомусь. 3》 перен., рідко. Відтинок часу. 4》 у знач. присл., рідко. Те саме, що віддалік 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віддаль — див. далечінь Словник синонімів Вусика
  6. віддаль — ВІДДАЛІ́К (на значній відстані), ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́, ПОО́ДАЛЬ, ВІДДАЛІ́ рідше, ПООДАЛІ́К рідше, ВІ́ДДАЛЬ рідше, ПО́ДАЛЬ розм., О́ДАЛЬ діал. Низенькі, напівзасипані снігом хатки стояли віддалік одна від одної (М. Словник синонімів української мови
  7. віддаль — Ві́ддаль, присл. ві́ддаль, -лі, -лі, -ллю; -далі, -лей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віддаль — ВІ́ДДАЛЬ, і, ж. 1. Простір, який відділяє один предмет (місце і т. ін.) від іншого; відстань. Віддаль між вовками і оленем, що спочатку була чимала, почала зменшуватись (Трубл., II, 1955, 52); У людей величина кроків неоднакова. Словник української мови в 11 томах
  9. віддаль — Віддаль нар. Издали. Відьми так не вдариш, а треба кинуть на-оддаль, то попадеш. Грин. І. 66. Словник української мови Грінченка