віддалятися

ВІДДАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДДАЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док.

1. Переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь.

Напружене око вбачало у пітьмі якісь тіні, що снуються в тумані, наближаються, віддаляються (М. Коцюбинський);

Та де їм [бранкам] було поспішати, коли з кожним кроком віддалялися вони від рідної землі і згасала остання надія, що дожене й відіб'є їх козацька сила (З. Тулуб);

Ми навмисне дали великого гака і віддалилися від Черемошу (І. Муратов);

// Іти, відходити.

Тихою, рівною ходою віддаляється [Іфігенія] в храм (Леся Українка);

Коли Віюк віддалився, Дід обернувся до Івана (І. Франко);

// Послаблюватися, ставати менш чутним унаслідок збільшення віддалі (про звуки).

Рев мотора віддалявся, поволі заглухаючи (Іван Ле);

Тарас стояв у житі біля дороги й ловив останні звуки, що віддалялись, тихли (Василь Шевчук);

Оддалилися в ушах перебої поїзда, попливли перед очима поля (С. Васильченко);

// перен. Відхилятися від предмета думки, спостереження і т. ін., зосередивши увагу на чомусь іншому.

Він усе фатальніше віддаляється від мети (Ю. Андрухович);

Долаючи один простір за іншим, Антон спостерігає, що віддаляється від істини буття (із журн.).

2. перен. Ставати далеким, чужим кому-, чому-небудь.

Леонід Семенович почував, що Ватя віддалюється од його [нього] навіки і вже ніколи не наближиться [наблизиться] до його (І. Нечуй-Левицький);

З Мартиновим я весь час кокетую .. Останні дні помітила, що він зрозумів моє ставлення до нього й потроху віддаляється (О. Донченко);

Тепер же я сиротина у світі зосталась, Що від роду оддалилась (П. Чубинський);

[Хілон:] Признаюся тобі: я не покину науки, віддалившися від тебе, бо я вступлю до школи (Леся Українка).