віддаляти

ВІДДАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДДА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док.

1. кого, що. Переміщати, відстороняти на певну віддаль від кого-, чого-небудь.

Завбудинку неймовірно вдивлявся в його твір; то віддаляв його від себе, то знову підносив до очей (І. Микитенко);

– Дай .. спокій, – сказав Ежен і віддалив рукою Маню (І. Франко);

* Образно. І ніч без місяця квітнева, І ніч оддаляє тебе (М. Стельмах).

2. що. Відтягати виконання й здійснення чого-небудь на пізніший строк.

Середняки пішли разом з біднотою й спільно давали одкоша байським зусиллям якось утриматися, віддалити свій остаточний розгром (О. Донченко);

// перен. Усувати.

Війни кривавой [кривавої] не страшися, А на олімпських положися, Вони все злеє оддалять (І. Котляревський).

3. кого, що, перен. Послаблювати або припиняти родинні чи дружні зв'язки, стосунки з ким-небудь.

В мене батька немає, й рід мене оддаляє (П. Чубинський);

Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею на початку року (В. Собко);

// Сприяти послабленню зв'язків, стосунків із ким-небудь.

Тепер, коли вони були сам на сам, час, що їх віддаляв, наче уступився трохи з-поміж них (Ірина Вільде);

Фатальним способом вища просвіта, замість зблизити русинів до .. народу і його мови, віддалила їх від нього (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me