віддаляти

ВІДДАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДДА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док.

1. кого, що. Переміщати, відстороняти на певну віддаль від кого-, чого-небудь.

Завбудинку неймовірно вдивлявся в його твір; то віддаляв його від себе, то знову підносив до очей (І. Микитенко);

– Дай .. спокій, – сказав Ежен і віддалив рукою Маню (І. Франко);

* Образно. І ніч без місяця квітнева, І ніч оддаляє тебе (М. Стельмах).

2. що. Відтягати виконання й здійснення чого-небудь на пізніший строк.

Середняки пішли разом з біднотою й спільно давали одкоша байським зусиллям якось утриматися, віддалити свій остаточний розгром (О. Донченко);

// перен. Усувати.

Війни кривавой [кривавої] не страшися, А на олімпських положися, Вони все злеє оддалять (І. Котляревський).

3. кого, що, перен. Послаблювати або припиняти родинні чи дружні зв'язки, стосунки з ким-небудь.

В мене батька немає, й рід мене оддаляє (П. Чубинський);

Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею на початку року (В. Собко);

// Сприяти послабленню зв'язків, стосунків із ким-небудь.

Тепер, коли вони були сам на сам, час, що їх віддаляв, наче уступився трохи з-поміж них (Ірина Вільде);

Фатальним способом вища просвіта, замість зблизити русинів до .. народу і його мови, віддалила їх від нього (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддаляти — віддаля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддаляти — -яю, -яєш, віддалювати, -юю, -юєш, недок., віддалити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Переміщати, відстороняти на певну віддаль від кого-, чого-небудь. 2》 Відтягати виконання й здійснення чого-небудь на пізніший строк. || перен. Усувати. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддаляти — ВІДДАЛЯ́ТИ (переміщати на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИ, ВІДСТОРОНЯ́ТИ, ВІДПИХА́ТИ (пхаючи); РОЗВО́ДИТИ (одне від одного). — Док.: віддали́ти, відсторони́ти, відіпхну́ти, розвести́. Завбудинку.. Словник синонімів української мови
  4. віддаляти — ВІДДАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДДА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. 1. Переміщати, відстороняти на певну віддаль від кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. віддаляти — Віддаля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. віддалити, -лю, -лиш, гл. Отдалять, отдалить, удалять, удалить. Бог віку прибавив, а від смерти оддалив. Ном. № 13920. Словник української мови Грінченка