віддання

ВІДДА́ННЯ́, да́ння́, с.

1. Дія за знач. відда́ти 1–3, 5–10.

Громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини поза межами України, не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду (з мови документів);

[Кіндрат Антонович:] Наша Олеся не яка-небудь безприданниця, щоб нам надто хапатись її відданням, розумієте? (М. Кропивницький).

2. розм., рідко. Те саме, що ві́дданість.

Біжить назустріч дівча. Щоки пашать, очі горять – і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (М. Коцюбинський);

Не знає половинчатості [Дарчине серце] у своєму захопленні, стриманості у своєму відданні (Ірина Вільде).

(1) На ві́чне відда́ння́ – без надії на повернення позиченого.

Позичив ледачому гроші – десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.);

– Прибігає вчора до мене Саливон від попа та й каже: “Так і так. Позичте, кажу, ту домовину, у якій спите... На вічне віддання... До Страшного суду, бо немає нігде дощок зробити нову” (Т. Осьмачка).