віддух
ВІ́ДДУХ, у, ч., техн.
Тонкий канал у ливарній формі для відходу газів, що утворюються при застиганні розплавленого металу.
Важливим моментом для робітників ливарного цеху є вчасне відкриття віддуху (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віддух — ві́ддух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови