відквітлий
ВІДКВІ́ТЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до відкві́тнути.
Хвилюють жита, пшениці, і сизі хмарки пилу з відквітлого збіжжя здіймаються догори (Ф. Малицький);
Відквітлі яблуні щось таємно шепотіли у шкільному саду (із журн.);
* Образно. Але губив під люстрами романс прекрасних слів одквітлі вже пелюстки (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відквітлий — відкві́тлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відквітлий — -а, -е. Який перестав цвісти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відквітлий — ВІДКВІ́ТЛИЙ, а, е. Який перестав цвісти. Відквітлі яблуні. Словник української мови в 11 томах