відкочення

ВІДКО́ЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. відкоти́ти 1 відкоти́тися 1, 5.

На крутих підйомах система гальмування запобігає відкоченню автомобіля назад (із журн.);

Затримка в переговорах про прийняття Туреччини до Європейського Союзу приведе до відкочення цієї країни в бік ісламізації (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me