відкочовувати

ВІДКОЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

Кочуючи, відходити з попереднього місця.

Татари .. одкочували собі геть у .. степи (Сл. Гр.);

– Киргизи тут колись жили .. Відкочували в пустельний степ, як почали тут будувати укріплення (Василь Шевчук);

// розм. Переїжджати, перебиратися в інше місце.

Зараз у багатьох країнах СНД, за прикладом Заходу, з'явилися елітні заміські селища, куди відкочовує клас людей заможних (із журн.);

// Рухатися в інші місця зграями, стадами, табунами (про тварин).

У долини біля річок на зиму, відповідно до природних умов, відкочовувала мисливська дичина (з наук. літ.);

Деякі синиці живуть осіло, але мешканці Далекої Півночі відкочовують взимку до місць із м'якшим кліматом (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me