відкріплюватися
ВІДКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, ВІДКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДКРІПИ́ТИСЯ, іплю́ся, і́пишся; мн. відкрі́пляться; док.
1. Відокремлюватися, відриватися (про що-небудь прикріплене).
Фата має бути добре закріплена на зачісці шпильками і легко відкріплятися, коли цього потребує весільний етикет (з Інтернету);
З невідомих причин від вантажівки відкріпився причіп, який виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з легковим автомобілем (з газ.).
2. Зніматися з обліку.
Щоб мати змогу працювати разом з чоловіком в Ужгороді, молодій дружині довелося відкріплятися через Міністерство освіти й отримувати нове призначення (із журн.);
З початку року дідусь відкріпився від районної поліклініки (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відкріплюватися — відкрі́плюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відкріплюватися — -ююся, -юєшся і відкріплятися, -яюся, -яєшся, недок., відкріпитися, -іплюся, -іпишся; мн. відкріпляться; док. 1》 Відокремлюватися, відриватися (про що-небудь прикріплене). 2》 Зніматися з обліку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкріплюватися — ВІДКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ВІДКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДКРІПИ́ТИСЯ, іплю́ся, і́пишся; мн. відкріпляться; док. 1. Відокремлюватися, відриватися (про що-небудь прикріплене). 2. Зніматися з обліку. Словник української мови в 11 томах