відкувати

ВІДКУВА́ТИ¹ див. відко́вувати.

ВІДКУВА́ТИ², ує́, док., розм.

Закінчити, перестати кувати (про зозулю).

– Ну, от слухай же... Одкувала зозуля на вербі, тепер на коноплі пошилася. Не ті порядки, Юхиме, пішли (С. Добровольський);

О Господи, його вже й поховали. Йому вже всі зозулі відкували (Л. Костенко);

Над Минківкою відкували зозулі, відтьохкали солов'ї (з газ.).