відкутий
ВІДКУ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відку́ти.
Стріляли на баржі, де сиділи відкуті від опачин веслярі (З. Тулуб);
2002 року став відомим скарб бронзових речей, знайдений у Полтавській області, а серед них – біметалевий клепаний казан, дно та стінки якого бронзові, а вінце було відкуте із заліза (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me