відлам

ВІДЛА́М, ВІДЛО́М, у, ч., рідко.

1. Те саме, що відла́мок, відло́мок.

Гепнувся додолу колос і розтріскався на кусні, далеко і широко покриваючи землю відломами свойого [свого] кам'яного тіла (І. Франко).

2. перен. Те саме, що відгалу́ження 4.

Відлом фракійців – гети, зазбручани і ті, що в придунайських ареалах, на ворога виходили з мечами (Л. Костенко);

Своїх послідовників серед 25–30 % шляхти знайшов кальвінізм – відлам протестантизму (з наук.-попул. літ.).