1. Словник української мови у 20 томах

відлука

ВІДЛУ́КА, и, ж.

Перебування вдалині від когось, чогось; відлучення.

Промисловці по кількох днях відлуки від московського табору назад обвантажені кривдою людською до нього вертали (Б. Лепкий);

Непоквапливо, як господар після довгої відлуки, оглядав він кожну дрібницю (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлука — -и, ж., рідко. Те саме, що відлучення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відлука — ВІДЛУ́КА, и, ж., рідко. Те саме, що відлу́чення. Непокваплива, як господар після довгої відлуки, оглядав він кожну дрібницю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 517). Словник української мови в 11 томах
  3. відлука — Відлука, -ки ж. Отлученіе; отдѣленіе отъ чего либо. Словник української мови Грінченка