1. Словник української мови у 20 томах

відлунати

ВІДЛУНА́ТИ, а́є, док.

Закінчити, перестати лунати, звучати.

Тут було тихо, радісно, лише зрідка сторож Матвій збентежить спокій перону різкими дзвонами на повістку. Потім удари одлунають – і знову тихо (М. Хвильовий);

Одлунала далека пісня, Гамірливий вечір замовк (В. Симоненко);

Ось одлунали останні оплески. Нечипоренко зійшов зі сцени, сів у першому ряді і тим самим перетворився з виконавця в звичайного слухача (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлунати — відлуна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлунати — -ає, док. Перестати, закінчити лунати, звучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлунати — ВІДЛУНА́ТИ, а́є, док. Перестати, закінчити лунати, звучати. Та ось відлунала мелодія державного гімну, і десь далеко на краю села почулася дівоча пісня (Колг. село, 16.I 1955, 3); А одлуна гудок, після роботи вони ідуть — життя хазяїни (Сос., Солов. далі, 1957, 13). Словник української мови в 11 томах