відлучати

ВІДЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВІДЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛУЧИ́ТИ учу́, у́чиш, док.

1. кого, що. Відокремлювати від кого-, чого-небудь, позбавляти зв'язку, порушувати стосунки, взаємини з ким-, чим-небудь.

[Люцій:] Прошу, порадь, чи нам не можна виправдатись якось, не відлучаючи себе від інших? (Леся Українка);

– Переживу. Аби тільки дітей од мене не відлучали! (Ю. Яновський);

Не дуже великі достатки не давали матері обставить сина гуверньорами [гувернерами] й зовсім одлучить од народу, як то буває в наших багатших панів (І. Нечуй-Левицький);

Унія Люблінська 1569 року відлучила наші землі від Литви і прилучила їх безпосередньо до Польщі (І. Франко);

Курінний погрожував одлучити його [Марка] од людської честі, одначе прощав за веселість і шпетність (Ю. Мушкетик).

2. кого. Припиняти годування дитини грудьми, материнським молоком.

– Скучився, маленький? – бере [Галина] з батькових рук сина, і він, за звичкою, шукав груди, хоча вже мати й відлучила його (М. Стельмах);

// Не допускати маля домашньої тварини до матері, щоб воно ссало.

Не вік же ягоді на гілці червоніти. Не вік при матері і дівці дівувать... Ой час теляточко від матки одлучити!.. (П. Гулак-Артемовський);

Невеличкі пастушки-хлопчики, одлучивши телята [телят] од корів, держали за нашийники телятка, котрі пручались і рвались до корів (Леся Українка).

(1) Відлуча́ти / відлучи́ти від груде́й – переставати годувати дитину грудьми.

Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди (Ганна Барвінок);

На горбку стала й Петрана з маленькою Густею на руках. Вона вже півроку як відлучила дочку од грудей (М. Малиновська);

(2) Відлуча́ти / відлучи́ти від це́ркви кого – виключати з числа парафіян або позбавляти духовного сану, проголошувати чужим церкві.

Ярослав Мудрий заборонив християнам вступати в шлюб з іновірцями і наказав за це відлучати від церкви (з наук.-попул. літ.);

Грамотами східних патріархів братствам надано великих прав у церкві. Вони, наприклад, мали право через своїх священиків відлучити від церкви своїх непокірних братчиків, а то й не братчиків (І. Огієнко).