1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відлучати

відлуча́ти

-аю, -аєш і рідко відлучувати, -ую, -уєш, недок., відлучити, -учу, -учиш, док., перех.

1》 Відокремлювати від кого-, чого-небудь, позбавляти зв'язку, порушувати стосунки з ким-, чим-небудь.

Відлучати від церкви кого — проголошувати чужим церкві, вилучати із загалу віруючих.

2》 Припиняти годування дитини грудьми, материнським молоком.

|| Не допускати маля свійської тварини до матері, щоб воно ссало. Відлучати від грудей.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлучати — відлуча́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відлучати — ВІДЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВІДЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛУЧИ́ТИ учу́, у́чиш, док. 1. кого, що. Відокремлювати від кого-, чого-небудь, позбавляти зв'язку, порушувати стосунки, взаємини з ким-, чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
  3. відлучати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь), ІЗОЛЮВА́ТИ, ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІД'Є́ДНУВАТИ, ВІДЛУЧА́ТИ рідше, ВІДРИВА́ТИ, ВІДКО́ЛЮВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДЛУ́ЧУВАТИ рідше, ВІДОСО́БЛЮВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  4. відлучати — ВІДЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВІДЛУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. 1. Відокремлювати від кого-, чого-небудь, позбавляти зв’язку, порушувати стосунки з ким-, чим-небудь. Словник української мови в 11 томах