відлітати
ВІДЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док.
1. Летячи, покидати якесь місце (про птахів).
Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій (Леся Українка);
Журавлі в блакиті Відлітають у тривожний дальній шлях (А. Малишко);
Пташки щебетливі одлетіли у вирій (Панас Мирний);
// Відправлятися у повітряну подорож (про літак, про пасажирів у ньому).
Її літак до Монтреалу [Монреаля] відлітав о годині дванадцятій і тридцять п'ять хвилин з летовища Малтон (У. Самчук);
Крайнюкові продали квитка на вантажно-пасажирський літак, який одлітав серед ночі (В. Кучер).
2. Летячи, віддалятися куди-небудь.
Він [метелик] крильцями тріпотить – Весь рожевий, тіло зелене – Все круг мене, все круг мене, Відлетить, то прилетить! (І. Франко);
* Образно. А як силкуєшся їх [обличчя в маренні] впіймати, на їх роздивитись, то вони ще далі одлітають (І. Нечуй-Левицький).
3. перен. Швидко зникати, проходити, минати.
Серед чудових .. арій князева думка зненацька відлітала далеко (Леся Українка);
Рештки сну відлітають від дитини (М. Стельмах);
Гулянки одлетіли; жарти теж (Панас Мирний);
Одлетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків (І. Микитенко);
З ним [літом] відлетіла часточка серця (Ю. Мушкетик).
4. Відскакувати, відпадати внаслідок удару, поштовху і т. ін.
Відлітає за тріскою тріска (М. Рильський);
– Били [австріяки], аж шматки м'яса відлітали. Не вибили нічого (Мирослав Ірчан);
– І тобі дістанеться на горіхи, – сказав він, рвонувши Мотрю так, що вона, наче груша, геть одлетіла (Панас Мирний).
5. розм. Відділятися, відриватися (про що-небудь прибите, приклеєне, прикріплене).
А тут ще підметка од черевика одлетіла (К. Гордієнко).
ВІДЛІТА́ТИ², а́ю, а́єш, док.
1. Закінчити, перестати літати.
Дід, який усю війну відлітав на бомбардувальнику, часто згадував своїх бойових побратимів (із журн.);
// що і без прям. дод. Вичерпати запроектований у літальному апараті термін експлуатації.
Три вертольоти Мі-2 відлітали свій ресурс, значить, перетворилися практично на брухт (із журн.).
2. Відпрацювати в авіації певний час.
Трохи розвіяла [дружина] неспокій, поставивши за приклад життя свого чоловіка, котрий відлітав двадцять років (Н. Рибак).
Значення в інших словниках
- відлітати — відліта́ти 1 дієслово недоконаного виду летіти геть; зникати; відскакувати відліта́ти 2 дієслово доконаного виду закінчити літати Орфографічний словник української мови
- відлітати — I -аю, -аєш, недок., відлетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Летячи, покидати якесь місце (про птахів). || Відправлятися (про літак, про пасажирів у ньому). || Летячи, віддалятися на певну відстань від кого-, чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлітати — душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Фразеологічний словник української мови
- відлітати — ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ... Словник синонімів української мови
- відлітати — Відліта́ти, -літа́ю, -літа́єш; відлеті́ти, -лечу́, -лети́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відлітати — ВІДЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛЕТІ́ТИ, е́чу, ети́ш, док. 1. Летячи, покидати якесь місце (про птахів). Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- відлітати — Відлітати, -таю, -єш сов. в. відлеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. МВ. ІІ. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл од літає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст. Словник української мови Грінченка