1. Фразеологічний словник української мови

відлітати

душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Котляревський); Всяк думав, що зробила ця безздоровна .. дівчина людям, що вони збираються її катувати, її, котрій не достає злегка похлинутися.., щоб душа вилетіла з тіла (Панас Мирний). душа́ ма́ло не втекла́ з ті́ла. Правда, дав (Маланці) панич Льольо два злоти, та один бабі Мар’яні оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський). до́бра душа́ відлеті́ла в не́бо. Почувши близьку смерть, (Балабан) тихо промовив: — Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю .. Відлетіла в небо добра Балабанова душа (О. Довженко). душа́ поки́нула кого. Увійшов Дорофтей і став коло порога.— Що, покинула душа вашого Микиту! — Ой, покинула! (Казки Буковини).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлітати — відліта́ти 1 дієслово недоконаного виду летіти геть; зникати; відскакувати відліта́ти 2 дієслово доконаного виду закінчити літати Орфографічний словник української мови
  2. відлітати — I -аю, -аєш, недок., відлетіти, -ечу, -етиш, док. 1》 Летячи, покидати якесь місце (про птахів). || Відправлятися (про літак, про пасажирів у ньому). || Летячи, віддалятися на певну відстань від кого-, чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлітати — ВІДЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Летячи, покидати якесь місце (про птахів). Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  4. відлітати — ВІДДАЛЯ́ТИСЯ (переміщатися на певну віддаль від кого-, чого-небудь), ВІДДА́ЛЮВАТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ДАЛЕНІ́ТИ, ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ВІДБІГА́ТИ (бігом); ВІДЛІТА́ТИ (летячи); ВІДПЛИВА́ТИ (пливучи); ВІДПЛИ́ГУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. відлітати — Відліта́ти, -літа́ю, -літа́єш; відлеті́ти, -лечу́, -лети́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відлітати — ВІДЛІТА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛЕТІ́ТИ, е́чу, ети́ш, док. 1. Летячи, покидати якесь місце (про птахів). Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. відлітати — Відлітати, -таю, -єш сов. в. відлеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. МВ. ІІ. 8. Од Цариграда-города ясний сокіл од літає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст. Словник української мови Грінченка