відлічувати
ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., що.
1. Рахуючи, відбирати, відділяти, відмірювати і т. ін.
На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (І. Нечуй-Левицький);
Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці, пасма і перев'язувала їх десятинною ниткою (А. Іщук);
Відлічи по порядку сім кущів, а восьмий розкопуй так, як цей (М. Коцюбинський);
Він .. з жалем відлічив гроші, усе срібні полтиники (М. Стельмах);
// Рахувати від умовної точки.
Час звичайно відлічують від півночі, яка вважається початком доби (з навч. літ.);
// перен. Рівномірно повторювати якісь рухи.
Ноги все одбивають сильно той самий такт, одлічують точно, немов годинник хвилини (М. Коцюбинський).
2. Показувати кількість часу, відстані і т. ін. (про прилади).
Хронометр відлічує останні секунди (О. Бердник);
На Митній площі у Львові відлічує час квітковий годинник (з газ.).
Значення в інших словниках
- відлічувати — відлі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відлічувати — -ую, -уєш, недок., відлічити, -ічу, -ічиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. || Рахувати від умовної точки. || перен. Рівномірно повторювати якісь рухи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлічувати — ВІДРАХО́ВУВАТИ (внаслідок підрахунку відокремлювати частину від чого-небудь), ВІДЛІ́ЧУВАТИ. — Док.: відрахува́ти, відлічи́ти. Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю. Словник синонімів української мови
- відлічувати — ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- відлічувати — Відлічувати, -чую, -єш сов. в. відлічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Од лічити.... тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. І. Словник української мови Грінченка