1. Словник синонімів української мови

відлічувати

ВІДРАХО́ВУВАТИ (внаслідок підрахунку відокремлювати частину від чого-небудь), ВІДЛІ́ЧУВАТИ. — Док.: відрахува́ти, відлічи́ти. Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю. Смолич); Гессен уже, тикаючи нагаєм, відраховує, відділяє з гурту кільканадцятеро найкрутов'язіших, шикує в два ряди (О. Гончар); Дістала тітка Мокрина з скрині калиточку, відлічила десятку (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлічувати — відлі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлічувати — -ую, -уєш, недок., відлічити, -ічу, -ічиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. || Рахувати від умовної точки. || перен. Рівномірно повторювати якісь рухи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлічувати — ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., що. 1. Рахуючи, відбирати, відділяти, відмірювати і т. ін. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (І. Словник української мови у 20 томах
  4. відлічувати — ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. відлічувати — Відлічувати, -чую, -єш сов. в. відлічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Од лічити.... тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. І. Словник української мови Грінченка