відлічити
ВІДРАХО́ВУВАТИ (внаслідок підрахунку відокремлювати частину від чого-небудь), ВІДЛІ́ЧУВАТИ. — Док.: відрахува́ти, відлічи́ти. Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю. Смолич); Гессен уже, тикаючи нагаєм, відраховує, відділяє з гурту кільканадцятеро найкрутов'язіших, шикує в два ряди (О. Гончар); Дістала тітка Мокрина з скрині калиточку, відлічила десятку (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлічити — відлічи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відлічити — див. відлічувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлічити — ВІДЛІЧИ́ТИ див. відлі́чувати. Словник української мови у 20 томах
- відлічити — ВІДЛІЧИ́ТИ див. відлі́чувати. Словник української мови в 11 томах
- відлічити — Відлічити, -ся см. відлічувати, -ся. Словник української мови Грінченка