відмивати

ВІДМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док.

1. кого, що. Миючи, очищати кого-, що-небудь від бруду, жиру і т. ін.

– Сажі на тобі було три цебра. Почали відмивати – вода як чорнило стала (О. Донченко);

Полоскала [Оленка], викручувала сорочку, відмивала комір, рукави (К. Гордієнко);

– Рук не можу одмити з гною (М. Коцюбинський);

Налипає на ноги по цілому барилу, онучі заліплюються навіки, що їх потім і не одмиєш (Г. Хоткевич);

* Образно. Чорну душу милом не відмиєш (прислів'я);

Колись нащадки будуть одмивати оцю печаль од крові і глупот (Л. Костенко).

2. що. Промиваючи, відділяти що-небудь від бруду, домішок.

Цей старатель золото “відчував носом” і відмивав його в день до кілограма (з мемуарної літ.).

3. кого, що, перен. Знімати провину, виправдовувати.

Відколи ту поліцайську ганчірку на руку начепив, у вічнім перебуває страху, ні на день не сходить з нього переляк, в очах завжди бігає сполоханість... Тітки плюються, мати кляне: “Чого ти встряв? Хто тебе відмивати буде?” (О. Гончар);

За океаном лобізм – ретельно продуманий вид діяльності й за просто так відмивати світлий образ навіть дуже відомого українського політика ніхто не стане (з газ.).

4. що, перен. Легалізувати незаконно отримані прибутки.

Вона всього не знає, навіть так – знає надзвичайно мало, лише Сергія Сергійовича, котрого невідомо як знайти і який намагався відмити через рахунки їхнього банку значну суму грошей (А. Кокотюха);

Переведений фінансовими махінаціями за кордон незаконно одержаний капітал неможливо було знову пустити в обіг усередині країни, попередньо не відмивши його (з публіц. літ.).

△ (1) Відмива́ти / відми́ти [брудні́] гро́ші (ко́шти), екон. – легалізувати незаконно отримані прибутки.

Нинішня світова фінансова система дає змогу злочинцям оперативно і майже безкарно приховувати прибутки від своїх незаконних операцій та відмивати брудні гроші (з навч. літ.);

У кооперативах опинилися особи, які вирішили легалізувати, відмити нажиті нечесним шляхом гроші (із журн.).