1. Словник української мови в 11 томах

відмивати

ВІДМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Миючи, очищати кого-, що-небудь від бруду і т. ін.

Полоскала [Оленка], викручувала сорочку, відмивала комір, рукави (Горд., II, 1959, 66);

— Сажі на тобі було три цебра. Почали відмивати — вода як чорнило стала (Донч., VI, 1957, 128);

— Рук не можу одмити з гною (Коцюб., II, 1955, 18);

*Образно. Чорну душу милом не відмиєш (Укр.. присл.., 1955, 160).

2. спец. Промиваючи, відділяти що-небудь від домішок.

Відмивати золотий пісок.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмивати — відмива́ти 1 дієслово недоконаного виду мити відмива́ти 2 дієслово недоконаного виду про гроші, кошти Орфографічний словник української мови
  2. відмивати — -аю, -аєш, недок., відмити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Миючи, очищати кого-, що-небудь від бруду і т. ін. 2》 спец. Промиваючи, відділяти що-небудь від домішок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмивати — ВІДМИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док. 1. кого, що. Миючи, очищати кого-, що-небудь від бруду, жиру і т. ін. – Сажі на тобі було три цебра. Почали відмивати – вода як чорнило стала (О. Словник української мови у 20 томах
  4. відмивати — див. мити Словник синонімів Вусика
  5. відмивати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. відмивати — Відмива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. відмити, -мию, -єш, гл. 1) Отмывать, отмыть. 2) Мыть за долгъ, отрабатывать, отработать мойкой. Словник української мови Грінченка