1. Словник української мови у 20 томах

відмолювати

ВІДМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., що.

Молитвами випрошувати прощення за гріхи.

Замість того, щоб на старість гріхи одмолювати, він з молодицею зв'язався (Панас Мирний);

Навіть обіцяла [Явдоха] піти .. на відпуст відмолювати гріхи свої й доччині (М. Коцюбинський);

– Усе гріх? Та я вам дам ще й другого карбованця, то ви за його свічок до церкви купите, то й одмолите гріх (Б. Грінченко);

– Підеш у монастир, Лукіє, відмолиш і свої, і мої гріхи (О. Донченко);

– Не свята я, тату! Я – грішниця! Пустіть мене в монастир – я відмолю всі свої гріхи! Я черницею стану... (С. Тельнюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмолювати — відмо́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмолювати — -юю, -юєш, недок., відмолити, -олю, -олиш, док., перех., церк. Молитвами випрошувати прощення за гріхи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмолювати — див. просити Словник синонімів Вусика
  4. відмолювати — ВІДМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех., церк. Молитвами випрошувати прощення за гріхи. Навіть обіцяла [Явдоха] піти.. на відпуст відмолювати гріхи свої й доччині (Коцюб., І, 1955, 57); — Підеш у монастир, Лукіє, відмолиш і свої і мої гріхи (Донч., III, 1956, 153). Словник української мови в 11 томах
  5. відмолювати — Відмолювати, -люю, -єш сов. в. відмолити, -лю, -диш, гл. Отмаливать, отмолить. Щоб відмолювали тяжкії мої гріхи. Стор. Буду просить Бога.... може ще і одмолю його (сина). Рудч. Ск. II. 115. Словник української мови Грінченка