відмолюватися
ВІДМО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДМОЛИ́ТИСЯ, олю́ся, о́лишся, док.
1. Молячись, випрошувати прощення за гріхи.
Хоч я й нагрішу за цілий тиждень, зате ж одмолюсь, як прийде свята неділенька! (І. Нечуй-Левицький);
// від кого – чого. Молитвами відганяти від себе зло.
Під тином п'яненька жінка тремтіла, одхрещуючись та одмолюючись від лихої напасті (Панас Мирний).
2. тільки док., перен. Благаючи, відпроситися в когось.
Василь з плачем розказав матері, .. як його намірялись свої вбити, .. як він, одмолившись, утік (Панас Мирний);
Добре відомо, що від Полудниці нічим не відкупишся і не відмолишся – махне серпом по шиї, та й край (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмолюватися — відмо́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відмолюватися — -ююся, -юєшся, недок., відмолитися, -олюся, -олишся, док. 1》 церк. Молячись, випрошувати прощення за гріхи. || від кого – чого. Молитвами відганяти від себе зло. 2》 тільки док., перен. Благаючи, відпроситися в когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмолюватися — ВІДМО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДМОЛИ́ТИСЯ, олю́ся, о́лишся, док. 1. церк. Молячись, випрошувати прощення за гріхи. Хоч я й нагрішу за цілий тиждень, зате ж одмолюсь, як прийде свята неділенька! (Н.-Лев., II, 1956, 10); // від кого — чого. Словник української мови в 11 томах