відмолюватися
ВІДМО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДМОЛИ́ТИСЯ, олю́ся, о́лишся, док.
1. церк. Молячись, випрошувати прощення за гріхи.
Хоч я й нагрішу за цілий тиждень, зате ж одмолюсь, як прийде свята неділенька! (Н.-Лев., II, 1956, 10);
// від кого — чого. Молитвами відганяти від себе зло.
Під тином п’яненька жінка тремтіла, одхрещуючись та одмолюючись від лихої напасті (Мирний, IV, 1955, 60).
2. тільки док., перен. Благаючи, відпроситися в когось.
Василь з плачем розказав матері,.. як його намірялись свої вбити, .. як він, одмолившись, утік (Мирний, IV, 1955, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмолюватися — відмо́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відмолюватися — -ююся, -юєшся, недок., відмолитися, -олюся, -олишся, док. 1》 церк. Молячись, випрошувати прощення за гріхи. || від кого – чого. Молитвами відганяти від себе зло. 2》 тільки док., перен. Благаючи, відпроситися в когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмолюватися — ВІДМО́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДМОЛИ́ТИСЯ, олю́ся, о́лишся, док. 1. Молячись, випрошувати прощення за гріхи. Хоч я й нагрішу за цілий тиждень, зате ж одмолюсь, як прийде свята неділенька! (І. Нечуй-Левицький); // від кого – чого. Словник української мови у 20 томах