відмуровувати
ВІДМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Розбирати кам'яну чи цегляну стіну, що закриває вхід до чого-небудь; розмуровувати.
Льох замурований, треба його відмурувати (Сл. Гр.);
Замуровані вікна й двері згодом можна буде й відмурувати (М. Старицький).
2. Відгороджувати кам'яною чи цегляною стіною.
Власники сучасних приміських дач завчасно відмуровують свої двори від вулиці (з газ.);
Відмурував город від сусіда (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмуровувати — відмуро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відмуровувати — -ую, -уєш, недок., відмурувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розбирати кам'яну чи цегляну стіну, що закриває вхід до чого-небудь. 2》 Відгороджувати кам'яною чи цегляною стіною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмуровувати — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. Словник синонімів української мови
- відмуровувати — ВІДМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Розбирати кам’яну чи цегляну стіну, що закриває вхід до чого-небудь. Льох замурований, треба його відмурувати (Сл. Гр.). 2. Відгороджувати кам’яною чи цегляною стіною. Відмурував город від сусіда (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах