відмуровувати

ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. — Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? (О. Гончар); Відділити частину кімнати перегородкою; Відмурував город від сусіда (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмуровувати — відмуро́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмуровувати — -ую, -уєш, недок., відмурувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розбирати кам'яну чи цегляну стіну, що закриває вхід до чого-небудь. 2》 Відгороджувати кам'яною чи цегляною стіною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відмуровувати — ВІДМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Розбирати кам'яну чи цегляну стіну, що закриває вхід до чого-небудь; розмуровувати. Льох замурований, треба його відмурувати (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
  4. відмуровувати — ВІДМУРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Розбирати кам’яну чи цегляну стіну, що закриває вхід до чого-небудь. Льох замурований, треба його відмурувати (Сл. Гр.). 2. Відгороджувати кам’яною чи цегляною стіною. Відмурував город від сусіда (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах