відмучений

ВІДМУ́ЧЕНИЙ¹, а, е, розм.

Дієпр. пас. до відму́чити 2.

Знову свобода, терпка і відмучена (П. Гірник);

Відмучені біля комп'ютера нічні години дали гарні результати у зимову екзаменаційну сесію (із журн.);

А в кінці їх чекають традиційні почесті за черговий відмучений тираж газети (із журн.).

ВІДМУ́ЧЕНИЙ², а, е, спец.

Дієпр. пас. до відмути́ти.

Аргіліти Ромашівського родовища – темно-сірі до чорного, сірі, слюдисті, тонко відмучені (з наук.-техн. літ.);

Відмучений каолін не повинен містити домішок піскуватих часток (з наук.-техн. літ.);

Везли й цеглу-плитницю в кошелях, деревне вугiлля, вiдмучену глину (Ю. Логвин).