відмучення
ВІДМУ́ЧЕННЯ, я, с., спец.
Дія за знач. відмути́ти.
Під час розкопок на давньоруських сільських поселеннях було виявлено, що майже впритул до колодязів часто споруджувалися ями для зберігання і відмучення глини (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me