відмучити
ВІДМУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., розм.
1. кого. Закінчити, перестати мучити.
Помер Аринин маляр. Одмучив її, сердешну (Василь Шевчук);
Відмучився [батько], а головне, відмучив бідне дитя (Є. Кононенко).
2. що. Досягти чогось із надмірними зусиллями; вимучити.
Одразу після вручення його команді головного призу тренер зауважив, що хлопці останню гру просто відмучили (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмучити — відму́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови