відмінок

ВІДМІ́НОК, нка, ч., лінгв.

Граматична категорія іменних частин мови, що виражає синтаксичні відношення між словами у реченні.

Рідна мова! В ній слова – як ружі, а самі відмінки – наче вірш (Д. Білоус);

Іменник змінюється за такими категоріями, як число і відмінок. Відмінків в українській мові нараховується сім (з навч. літ.).

△ (1) Дава́льний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання кому? чому?

Слово “дякувати” в літературній мові керує залежними словами у формі давального відмінка (з навч. літ.);

(2) Знахі́дний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання кого? що?

Розрізняють сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний (з навч. літ.);

(3) Кли́чний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який виражає звертання до особи чи предмета, позначених цим іменником.

Короленко вже самим початком оповідання “Судний день”, самим уживанням кличного відмінка, характерного для української мови і майже не вживаного в сучасній російській, вводить нас, я б сказав, в українську атмосферу (М. Рильський);

Звичайний приклад візьму навмисне, краса ж така в нім, що серце стисне. Дивися – в кличнім простім відмінку: “Ой не стелися, зелен барвінку...” Одвертий кличний – немов дитинний, музичний, зичний та ще й гостинний (Д. Білоус);

(4) Місце́вий відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання на (в, при, по) кому – чому?

У місцевому відмінку однини іменників II відміни найширше виявлені різноманітні закінчення (з наук. літ.);

Чи не з поважності до суворої місцини, Семен Іванович називає її незмінно в множині, і то конче в місцевому відмінку (Б. Антоненко-Давидович);

(5) Називни́й відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання хто? що?

Називний відмінок становить вихідну форму іменника, він найчастіше виражає назву суб'єкта судження, через те займає незалежне самостійне становище в реченні (з наук. літ.);

(6) Непрями́й відмі́нок, лінгв. – будь-який відмінок, крім називного.

Великий інтерес становлять спостереження Ф. Є. Корша над уживанням в українській мові “що” з непрямими відмінками особового займенника (з наук. літ.);

(7) Ору́дний відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання ким? чим?

Іменник в орудному відмінку може передавати предикативну ознаку суб'єкта дії, виступаючи в складі присудка: став сталеваром (з навч. літ.);

(8) Прями́й відмі́нок, лінгв. – те саме, що Називни́й відмі́нок.

Називний відмінок виділяється з загального ряду відмінкових форм під назвою прямого відмінка (з наук. літ.);

(9) Родови́й відмі́нок, лінгв. – відмінок, який відповідає на питання кого? чого?

Родовий відмінок іменників при дієсловах може мати семантико-граматичне значення часу (з наук. літ.).