віднехочу
ВІДНЕ́ХОЧУ, присл.
Через силу, з великим небажанням; нехотя, неохоче.
Говорив [Артем] мало. От так віднехочу кинув кілька слів та й замовк (А. Чайковський);
Вона лиш десь-колись відповідала, і то віднехочу, байдужна (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віднехочу — відне́хочу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- віднехочу — присл. Те саме, що віднехотя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віднехочу — див. неохоче Словник синонімів Вусика
- віднехочу — НЕОХО́ЧЕ (без бажання), НЕ́ХОТЯ розм., ЗНЕ́ХОТЯ розм., НЕХОТЯЧИ́ розм., НЕ́ХІТЬ розм., ВІДНЕ́ХОТЯ діал., ВІДНЕ́ХОЧУ діал., ЗНЕ́ХОЧУ діал. Військо збиралося тяжко, забарливо, неохоче (П. Загребельний); — А що — ми?... Словник синонімів української мови
- віднехочу — ВІДНЕ́ХОЧУ, присл. Те саме, що відне́хотя. Вона лиш десь — колись відповідала, і то віднехочу, байдужна (Коб., І, 1956, 82). Словник української мови в 11 томах