відновлювати

ВІДНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДНОВИ́ТИ, овлю́, о́виш; мн. відно́влять; док., що.

1. Надавати чому-небудь нового або попереднього вигляду шляхом лагодження, заміни і т. ін.

Не встигав одновлювати церков Ярослав, палав Київ під час нападу печенігів, тільки настигли [встигли] трохи поправити церкви, як знов прийшов Болеслав (П. Загребельний);

// Відбудовувати, повертати попередній вигляд.

Після розгрому ненависного ворога ми всі .. відновимо повністю села й міста, хати й палаци, шахти й заводи (Ю. Яновський).

2. Знову починати перервані дію, роботу і т. ін.

15 липня. Відновлюємо наступ, як видно, в напрямі на Бендери (В. Кучер);

– Гадаю, лише через тиждень можна відновити сівбу (М. Руденко);

З початком шістдесятих Соломія народила Азрілеві дочку Аду. Ще через рік-два вона відновила виступи на арені (Ю. Андрухович);

// Повертатися до колишніх, попередніх стосунків.

Чому Рада ніколи нам тепер не пише, пора б уже відновити знайомість! (Леся Українка);

Але перше ніж відважитись відновити з Палею Степанівною давні приятельські стосунки, Карасик ретельно перевірив, чи воно таки правда, що її чоловік комуніст (Б. Антоненко-Давидович).

3. перен. Робити новим, відроджувати, оживляти.

Земле, моя всеплодющая мати, .. Дай теплоти, що розширює груди, Чистить чуття і відновлює кров (І. Франко);

Ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

// Приводити до попереднього стану; поновлювати.

Трохим Іванович дізнався, що Олімпіада не може розмовляти, і чи пощастить відновити мову, – фельдшер того сказати не міг (А. Шиян).

4. перен. Відтворювати в пам'яті; пригадувати.

Я довго не важився відновлювати в душі спомини про нього [отця-гумориста] (І. Франко);

Він відновлював спогади про попередню поведінку Арапникова (М. Трублаїні);

Не маю спромоги відновити свої вражіння (М. Коцюбинський);

Цей трохи суворий, ніби докірливий тон раптом у пам'яті моїй відновив картину, свідком якої був я у цьому селі (І. Волошин).

5. хім. Здійснювати відновлення (у 2 знач.).

Борогідрид Na відновлює кетони чи альдегіди до спиртів (з наук. літ.);

Водень і вуглець відновлюють оксиди металів до вільних металів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відновлювати — відно́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відновлювати — Поновлювати, поновляти, відбудовувати, (зір) повертати; (давні порядки) повертати на старе; (у пам'яті) відтворювати, пригадувати, воскрешати. Словник синонімів Караванського
  3. відновлювати — [в'ідноўл'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. відновлювати — -юю, -юєш і відновляти, -яю, -яєш, недок., відновити, -овлю, -овиш; мн. відновлять; док., перех. 1》 Надавати попереднього вигляду чому-небудь пошкодженому, зіпсованому, зруйнованому; приводити до попереднього стану; поновлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відновлювати — ВІДТВО́РЮВАТИ (надавати первісного стану або вигляду за рештками чи описом), ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ПОНО́ВЛЮВАТИ, ПОНОВЛЯ́ТИ, РЕКОНСТРУЮВА́ТИ, РЕПРОДУКУВА́ТИ (у пам'яті). — Док.: відтвори́ти, віднови́ти, понови́ти, реконструюва́ти, репродукува́ти. Словник синонімів української мови
  6. відновлювати — ВІДНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДНОВИ́ТИ, овлю́, о́виш; мн. відно́влять; док., перех. 1. Надавати попереднього вигляду чому-небудь пошкодженому, зіпсованому, зруйнованому; приводити до попереднього стану; поновлювати. Словник української мови в 11 томах