1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відновлювати

відно́влювати

-юю, -юєш і відновляти, -яю, -яєш, недок., відновити, -овлю, -овиш; мн. відновлять; док., перех.

1》 Надавати попереднього вигляду чому-небудь пошкодженому, зіпсованому, зруйнованому; приводити до попереднього стану; поновлювати.

|| Установлювати те, що було ліквідоване.

2》 Знову починати перервану дію, стосунки тощо.

3》 перен. Відтворювати в пам'яті; пригадувати.

4》 Усувати з хімічних сполук Оксиген або приєднувати до них Гідроген.

5》 Приєднувати електрони речовиною-окисником.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відновлювати — відно́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відновлювати — Поновлювати, поновляти, відбудовувати, (зір) повертати; (давні порядки) повертати на старе; (у пам'яті) відтворювати, пригадувати, воскрешати. Словник синонімів Караванського
  3. відновлювати — [в'ідноўл'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш Орфоепічний словник української мови
  4. відновлювати — ВІДНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДНОВИ́ТИ, овлю́, о́виш; мн. відно́влять; док., що. 1. Надавати чому-небудь нового або попереднього вигляду шляхом лагодження, заміни і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. відновлювати — ВІДТВО́РЮВАТИ (надавати первісного стану або вигляду за рештками чи описом), ВІДНО́ВЛЮВАТИ, ПОНО́ВЛЮВАТИ, ПОНОВЛЯ́ТИ, РЕКОНСТРУЮВА́ТИ, РЕПРОДУКУВА́ТИ (у пам'яті). — Док.: відтвори́ти, віднови́ти, понови́ти, реконструюва́ти, репродукува́ти. Словник синонімів української мови
  6. відновлювати — ВІДНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДНОВИ́ТИ, овлю́, о́виш; мн. відно́влять; док., перех. 1. Надавати попереднього вигляду чому-небудь пошкодженому, зіпсованому, зруйнованому; приводити до попереднього стану; поновлювати. Словник української мови в 11 томах