відокремлюватися

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДОКРЕ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. відокре́мляться; док.

1. Відділятися, відставати, відриватися від чого-небудь.

Плоди цього сорту сливи овальні, м'ясисті, солодкі, кісточка легко відокремлюється (із журн.).

2. Віддалятися, відходити від кого-, чого-небудь.

Нога його натисла на газ, і тієї ж секунди разом із скаженим виттям зринуло відчуття, що ми відокремлюємось від землі (Ю. Смолич);

Безшумно людина відокремилась від стіни й пішла просто до нього (О. Копиленко);

Відокремившись від коша миль на двадцять, розподілялись [загони] на дрібні ланки і віялом розсипалися степом (З. Тулуб).

3. Виходити зі складу чого-небудь (про державу, організацію, гурток і т. ін.).

За Галицькою землею відокремилася Чернігівська: уже за Мстислава .. вона відділилася від Києва (М. Грушевський);

– І не думайте, що це ми від усіх відокремитися хочемо (О. Іваненко);

Протягом 30–50-х років XII ст. від Києва відокремилися всі найбільші феодальні князівства (з наук. літ.);

// Виходити зі складу сім'ї, розділивши майно.

По весіллю [весіллі] брат відокремився від нас, пішов до жінки собі (Ю. Федькович);

Сварка так закінчилася, що старий Чюрей відокремився від дітей (Марко Черемшина).

4. Виділятися серед чогось; вирізнятися.

Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба, серед якого відокремлювались тільки вибухи авіабомб (О. Гончар).