відокремлювати
ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОКРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. відокре́млять; док.
1. що. Роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого.
При збиранні амаранту на насіння волоті відокремлюють від стебел і просушують, стебла силосують (з наук. літ.);
Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавець і зябра (з наук.-попул. літ.);
Для того, щоб краще відокремити метал від шкідливих складових частин, до руди почали додавати різні мінерали (з наук.-попул. літ.).
2. що. Розділяючи, відмежовувати щось від чогось чим-небудь.
Вусатий рибалка раз за разом черпав підсакою, а решта робітників відокремлювала здорову рибу від хворої (І. Багмут);
– Ми ж умовилися, щоб завод відокремити парком (Іван Ле);
// Відмежовувати собою щось від чогось; бути межею між ким-, чим-небудь; розділяти.
Від шкільного подвір'я пустир відокремлює лише неглибокий, але довгий ярок (О. Донченко);
Поруч із яблунею стояла будова – простий солом'яний дашок на двох стовпах, приладнаний до ліси, яка відокремлювала двір од саду (Ю. Яновський);
Від .. тих часів, коли я полював там, мене відокремлює не тільки три десятиліття, а й води Київського моря (Б. Антоненко-Давидович);
Од дороги його [соснячок] відокремлювала неглибока стара канава, поросла ліщиною і лозами (Ю. Мушкетик).
3. що. Розпізнавати, бачити відмінності між чим-небудь.
Публіка часто не вміє відокремлювати роботу художника від роботи режисера (з мемуарної літ.);
Хома .. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного (О. Гончар);
Не тільки техніка кам'яних знарядь дає підстави відокремити нову добу від попередньої (з наук. літ.);
Історія запорозьких козаків XVII і XVIII ст. дуже тісно пов'язана з історією Гетьманщини так, що часом складно відокремити одну від другої (з навч. літ.).
4. кого, що. Переривати зв'язок між ким-, чим-небудь; ізолювати.
Не можна відокремлювати пожежі, руїни, страждання людей і величезне напруження їх сил у вогні і бурі .. від бажань і завбачень кращого (О. Довженко);
Я народився на землі Від батька, що орав ту землю. Ніколи я не відокремлю Себе від хлопської ріллі (Д. Павличко);
Не можна відокремити мистецтво від людей (П. Загребельний).
5. що, лінгв. Виділяти другорядні члени речення, вставні слова і т. ін. інтонацією в усній мові та розділовими знаками на письмі.
Не слід розглядати як однорідні й відокремлювати комами два однакові формою дієслова, що означають дію та мету її: піду подивлюся, сядьмо поміркуймо тощо (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- відокремлювати — (брати частину від цілого) відділяти, відривати, (ударяючи) відламувати, (колупаючи) відколупувати, (переривати зв'язок) від'єднувати, р. відлучати. Словник синонімів Полюги
- відокремлювати — відокре́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відокремлювати — Відмежовувати, відділяти, відривати, від'єднувати, відсепаровувати; (від стовбура) відчахувати; (муром) розділяти; (одне від одного) відрізняти, розділяти; (від держави) відчужувати <н. Церкву>; (лушпиння) лупити. Словник синонімів Караванського
- відокремлювати — -юю, -юєш, недок., відокремити, -млю, -миш; мн. відокремлять: док., перех. 1》 Роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого. 2》 Розділяючи, відмежовувати щось від чогось чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відокремлювати — ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиці чекали на череду, щоб вилучити ягнят (М. Коцюбинський); От череду уже женуть.. Словник синонімів української мови
- відокремлювати — Відокре́млювати, -млюю, -млюєш; відокре́мити, -млю, -миш, -млять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відокремлювати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОКРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. відокре́млять: док., перех. 1. Роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого. При збиранні [амаранту] на насіння волоті відокремлюють від стебел і просушують, стебла силосують (Колг. енц.. Словник української мови в 11 томах