1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відокремлювати

відокре́млювати

-юю, -юєш, недок., відокремити, -млю, -миш; мн. відокремлять: док., перех.

1》 Роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого.

2》 Розділяючи, відмежовувати щось від чогось чим-небудь.

|| Відмежовувати собою щось від чогось; бути межею між ким-, чим-небудь; розділяти.

3》 Розпізнавати, бачити відмінності між чим-небудь.

4》 Переривати зв'язок, зв'язки між ким-, чим-небудь.

5》 грам. Вирізняти другорядні члени речення, вставні слова тощо розділовими знаками на письмі, інтонацією в усній мові.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відокремлювати — (брати частину від цілого) відділяти, відривати, (ударяючи) відламувати, (колупаючи) відколупувати, (переривати зв'язок) від'єднувати, р. відлучати. Словник синонімів Полюги
  2. відокремлювати — відокре́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відокремлювати — Відмежовувати, відділяти, відривати, від'єднувати, відсепаровувати; (від стовбура) відчахувати; (муром) розділяти; (одне від одного) відрізняти, розділяти; (від держави) відчужувати <н. Церкву>; (лушпиння) лупити. Словник синонімів Караванського
  4. відокремлювати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОКРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. відокре́млять; док. 1. що. Роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого. При збиранні амаранту на насіння волоті відокремлюють від стебел і просушують, стебла силосують (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. відокремлювати — ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиці чекали на череду, щоб вилучити ягнят (М. Коцюбинський); От череду уже женуть.. Словник синонімів української мови
  6. відокремлювати — Відокре́млювати, -млюю, -млюєш; відокре́мити, -млю, -миш, -млять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відокремлювати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОКРЕ́МИТИ, млю, миш; мн. відокре́млять: док., перех. 1. Роз’єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого. При збиранні [амаранту] на насіння волоті відокремлюють від стебел і просушують, стебла силосують (Колг. енц.. Словник української мови в 11 томах