відорювати

ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., що.

1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось.

– А то навіть відорювати не будем, просто отам по периметру, – зробив широкий жест Валерій Іванович, – залишимо при косінні ромашковий бордюр (О. Гончар);

// Орючи, відокремлювати, забирати собі.

Поки Савка встане, він відоре назад отих вісім цалів, що торік загріб собі сусід (В. Бабляк).

2. Відробляти оранкою.

Борг за пальне сусід пообіцяв відорати наступною весною (із журн.).

3. док. Закінчити орати.

* Образно. Старий солдат відорав і засіяв свою ниву життя. А нам судилося збирати урожай (із журн.).