1. Словник української мови в 11 томах

відорювати

ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех.

1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось.

Як плугом одорав (Номис, 1864, № 8353);

// Орючи, відокремлювати, забирати собі.

Поки Савка встане, він відоре назад отих вісім цалів, що торік загріб собі сусід (Бабляк, Літопис., 1961, 6).

2. Відробляти оранкою.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відорювати — відо́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відорювати — див. відорати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відорювати — ВІДО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., що. 1. Орючи, відокремлювати, відмежовувати від чогось. – А то навіть відорювати не будем, просто отам по периметру, – зробив широкий жест Валерій Іванович... Словник української мови у 20 томах
  4. відорювати — Відорювати, -рюю, -єш сов. в. відорати, -рю, -реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. Рудан. І. 22. 2) Отрабатывать, отработать пахотой. Херс. г. Словник української мови Грінченка