відпад

ВІДПА́Д¹, у, ч.

1. Дія і стан за знач. відпада́ти 1, 3 і відпа́сти¹ 1, 3.

У Данилівському дослідному держлісгоспі вивчали вплив пошкодження клопами ліщини на відпад зав'язей (з наук.-попул. літ.);

Лише з п'ятого століття в римській церкві почали з'являтися деякі церковні відміни, які в одинадцятому столітті призвели до остаточного розриву, відпаду римської церкви від церкви вселенської (з рел.-церк. літ.).

2. Те, що відпадає від дерев при засиханні: листя, хвоя, кора, гілки і т. ін.

Тверді частинки потрапляють із атмосфери в лісові ґрунти шляхом безпосереднього осідання у вигляді так званих сухих випадів або ж метеорологічних опадів, а також опосередковано з листяним або ж гілковим відпадом, що створює сприятливі умови для акумуляції в них важких металів (з наук. літ.);

За рік гектар діброви отримує більше п'яти тонн відпаду (листя, дрібні гілочки і т. ін.) (з навч. літ.).

3. діал. Те саме, що відпа́дки 1.

Розрізано ховрахові живіт і викинуто тельбухи .. Зідрано шкіру і, разом з відпадами, впущено в нору і засипано (В. Барка).

ВІДПА́Д², у знач. присудка, жарг.

1. Виражає подив, захоплення, схвалення і т. ін.

Надзвичайно апетитно виглядала у кафе курка медова, для гурмана – це повний відпад (із журн.);

Платтячко ляльки розшите бісером, стеклярусом, дзвіночками, дзвенить і переливається. Одним словом – відпад (з газ.).

2. Виражає осуд, обурення, досаду і т. ін.

Лекції викладач читає препогано, а практичні заняття взагалі відпад – старий дід, нічого ні сказати, ні пояснити не може (з Інтернету).