1. Словник української мови у 20 томах

відпадки

ВІДПА́ДКИ, ів, мн. (одн. відпа́док, дка, ч.), діал.

1. Відходи.

В сінях .. варили [столяри] карук із волових жил та з відпадків .. шкіри (І. Франко);

Вирили яму, але замість того, щоб зразу вкинути туди лоша, розпатрали його і поділили між собою м'ясо, і тільки відпадки загребли (В. Барка).

2. рідко. Покидьки (у 2 знач.).

Трохи згодом Володько довідався, що тих “за Україну” у цьому повітовому ув'язненні багато більше. Він знайомився з ними по всіх камерах і пізнавав їх серед людських відпадків на перший погляд ока (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпадки — Ві́дпадки, мн. 1. Відходи. Паші треба дуже мало, бо крілі їдять і всякі відпадки кухенні, а літньою порою й дитина назбирає тілько бур'яну, що може погодувати ним і кілька десяток кріликів (Товариш, 1908, 101); Клітки для кріликів не коштують дорого... Українська літературна мова на Буковині
  2. відпадки — -ів, мн. (одн. відпадок, -дка, ч.), діал. Відходи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпадки — відпа́дки залишки, рештки (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. відпадки — ВІДПА́ДКИ, ів, мн. (одн. відпа́док, дка, ч.), діал. Відходи. В сінях.. варили, [столярі] карук із волових жил та з відпадків.. шкіри (Фр., IV, 1950, 209). Словник української мови в 11 томах