відпадки

Ві́дпадки, мн. 1. Відходи. Паші треба дуже мало, бо крілі їдять і всякі відпадки кухенні, а літньою порою й дитина назбирає тілько бур'яну, що може погодувати ним і кілька десяток кріликів (Товариш, 1908, 101); Клітки для кріликів не коштують дорого, бо можна зробити їх з тонких дешевих дощок-відпадків (Товариш, 1908, 118); Пні, всюди, де спинився погляд, лежали пні, лежало дерево, дошки, відпадки (Коб., Битва, 55).

2. перен. Залишки, те, що залишилося, відсіялося. Я потребувала б зо дві новелки, приміром] “Згадка про двох братів Тимошів” і “Пімста”, а якби Вам не потрібно — і новелку “Не смійтеся ", то я б їх надрукувала там, де мене вже від кількох років просять “бодай о які відпадки ”, і я не приходжу до того, [щоб] туди що-небудь вислати (Коб., Листи, 213, 656)

// порівн. пол. odpadek — 1) мн. відходи, 2) уламок, обрізок, odpadać -1) відпадати, 2) перен. відсіюватися; рос. отходы, мн. - відходи.