відповзати
ВІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.
Повзучи, переміщуватися вбік, віддалятися від кого-, чого-небудь.
Часом він [Задьора] одповзав за кущi, нишпорив помiж ними, шукаючи пташиних гнiзд (В. Винниченко);
Вулицю вздовж і впоперек перекреслюють безліч дрібненьких, прудких, як блискавки, світлячків – трасуючих куль. Одповзаю у глиб двору, гукаю. Ніхто не озивається (Є. Доломан);
Сховищем гадюки є будь-яка нірка, від якої вона не відповзає далеко (з наук. літ.);
Піхота, що йшла за ним [броньовиком], попадала до землі, знову відповзла у пшеницю (В. Кучер);
Улька [собака] лизнула йому руку шорстким язиком востаннє і відповзла кудись туди, звідки непомітно з'явилася (Г. Колісник);
// перен. Повільно віддалятися.
Останні танки, зробивши кілька пострілів, повернули назад. За ними відповзла колона автомашин (Ю. Збанацький);
* Образно. Крики погроз відповзли за хитке видноколля [видноколо] (М. Олійник).
Значення в інших словниках
- відповзати — відповза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відповзати — -аю, -аєш, недок., відповзти, -зу, -зеш, док. Повзучи, віддалятися від кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відповзати — див. лізти Словник синонімів Вусика
- відповзати — ВІДЛА́ЗИТИ (повзучи, віддалятися від чого-небудь), ВІДЛІЗА́ТИ, ВІДПОВЗА́ТИ. — Док.: відлі́зти, відповзти́. Джапарідзе відліз з-за свого каменя вбік (В. Собко); Діти йшли слідом за вужем, поки той.. тихо відповз у молодий сосняк (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
- відповзати — ВІДПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. Повзучи, віддалятися від ного-, чого-небудь. Сховищем гадюки є будь-яка нірка, від якої вона не відповзає далеко (Визначник земноводних.. Словник української мови в 11 томах