1. Словник української мови у 20 томах

відпочивальник

ВІДПОЧИВА́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто перебуває на відпочинку, проводить де-небудь свою відпустку.

Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом (Ю. Яновський);

Трохи заважали своєю метушнею рибалки, їх наїхало з міста достогибелі, й не стільки то були рибалки, скільки відпочивальники (Ю. Мушкетик);

До 1956 року Туніс був колонією Франції, наприкінці 60-х років як рай для туристів його відкрили німці, тож переважна кількість відпочивальників саме з цих країн (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпочивальник — відпочива́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відпочивальник — -а, ч. Той, хто відпочиває. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпочивальник — ВІДПОЧИВА́ЛЬНИК (той, хто відпочиває), ВІДПОЧИВА́ЮЧИЙ розм.; КУРО́РТНИК (а також лікується). Численні відпочивальники з усіх куточків країни.. добре знають пансіонат "Київ" (у Ялті) (з газети); Золотий пісок, .. Словник синонімів української мови
  4. відпочивальник — ВІДПОЧИВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто відпочиває (в 1 знач.). Стоятиме курінь в саду над водою, кухар у білій намітці годуватиме відпочивальників компотом (Ю. Янов., II, 1954, 194). Словник української мови в 11 томах