1. Словник української мови у 20 томах

відпрягати

ВІДПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. відпрі́г, прягла́, ло́; док., кого.

Звільняти коня, вола і т. ін. від упряжі; розпрягати.

– А ти, – додав дід.., – їдь до стайні, відпрягай коней, там тобі дадуть сіна і вівса (О. Стороженко);

Інші старшини, обозники й канцеляристи відпрягали коней від возів, всідаючи верхи (Б. Лепкий);

На вулицях топились вози й коні. Коней одпрягали від возів, і люди на руках виносили вози на сухе місце (Г. Шкурупій);

В дворі волів одпряжу (Я. Щоголів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпрягати — відпряга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відпрягати — -аю, -аєш, недок., відпрягти, -яжу, -яжеш; мин. ч. відпряг, -прягла, -прягло; док., перех. Звільняти коней, волів тощо від упряжі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпрягати — Випрягати, випрягти, повипрягати Словник чужослів Павло Штепа
  4. відпрягати — Відпряга́ти, -га́ю, -га́єш; відпрягти́, -пряжу́, -же́ш; відпрі́г, відпрягла́, -прягли́; відпрі́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відпрягати — ВІДПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. відпрі́г, прягла́, ло́; док., перех. Звільняти коней, волів тощо від упряжі. — А ти, — додав дід.., — їдь до стайні, відпрягай коней, там тобі дадуть сіна і вівса (Стор., І, 1957, 226); В дворі волів одпряжу (Щог., Поезії, 1958, 127). Словник української мови в 11 томах