1. Словник української мови у 20 томах

відпускник

ВІДПУСКНИ́К, а́, ч.

Той, хто перебуває у відпустці.

У великій просторій залі куняє кілька пасажирів і сидить на кошику матрос-відпускник (Б. Антоненко-Давидович);

З вагонних вікон стриміли голови поранених і фронтовиків-відпускників (Б. Харчук);

[Васильков (подав руку Кравцову):] Привіт відпускникам! Засмаг, схуд – це непогано, але чому не добув, приїхав раніше? За заводом скучив? (О. Коломієць).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпускник — відпускни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відпускник — -а, ч. Той, хто перебуває у відпустці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпускник — Відпускни́к, -ка́; -ники́, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відпускник — ВІДПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто перебуває у відпустці. Вийшло [з автомобіля] двоє.. людей, зовнішність яких не дуже відрізнялася від… відпускників, що інколи надміру зловживають ласкою південного сонця (Літ. Укр., З.VIІ 1962, 1). Словник української мови в 11 томах