відпустка

ВІДПУ́СТКА, и, ж.

Звільнення на певний час від роботи, навчання для відпочинку, оздоровлення і т. ін.

Виїду до Криворівні і пробуду там до кінця своєї відпустки (М. Коцюбинський);

Я маю відпустку на пару тижнів до родини у Вільно (Олесь Досвітній);

Якось я приїхав додому у відпустку (Д. Ткач);

Охочих провести відпустку серед гарної української природи, в добрих побутових умовах стає дедалі більше (з газ.).

(1) Академі́чна відпу́стка – звільнення студента, аспіранта, учня від навчання протягом певного часу через хворобу або з якої-небудь іншої поважної причини.

Андрієві дали в інституті на півроку академічну відпустку (Ю. Мушкетик);

Академічна відпустка за медичними показаннями надається студентам на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії студентської поліклініки (з наук.-попул. літ.);

Бра́ти / взя́ти відпу́стку див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти декре́тну відпу́стку див. бра́ти;

Іти́ / піти́ у відпу́стку див. іти́.

△ (2) Декре́тна відпу́стка – відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.

Сьогодні мій останній робочий день перед декретною відпусткою. Почистила робочий стіл, залагодила всі справи (І. Жиленко);

У разі вибору між молодим чоловіком і молодою жінкою роботодавець візьме чоловіка, бо він знає, що жінка з часом піде в декретну відпустку (з наук.-попул. літ.);

(3) Професі́йна відпу́стка – встановлена законодавством щорічна чергова відпустка для відпочинку від роботи; профвідпустка.

Якраз наспіла професійна відпустка, і начальство підписало його заяву (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпустка — відпу́стка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. відпустка — Відпу́стка. Відпустка, тривала перерва в роботі для відпочинку. Майже всі члени виділу були на відпустці, все ж таки старанєм товариством відбуло ся до 20 популярних відчитів (Б., 1907, 65, 3) // порівн. пол. być па urlopie — бути на відпустці; див. іще урльоп. Українська літературна мова на Буковині
  3. відпустка — Відпуск; (учнів) вакації, канікули. Словник синонімів Караванського
  4. відпустка — [в'ідпустка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сток Орфоепічний словник української мови
  5. відпустка — -и, ж. Звільнення на певний час від роботи, навчання для відпочинку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відпустка — ВІДПУ́СТКА (передбачений законодавством вільний час для відпочинку від роботи, служби і т. ін.), ВІ́ДПУСК розм., УРЛЬО́П діал., заст. Я маю відпустку на пару тижнів до родини — у Вільно (О. Словник синонімів української мови
  7. відпустка — Відпу́стка, -тки, -тці; -пу́стки, -пу́сток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відпустка — ВІДПУ́СТКА, и, ж. Звільнення на певний час від роботи, навчання для відпочинку і т. ін. Виїду до Криворівні і пробуду там до кінця своєї відпустки (Коцюб., III, І 956, 360); Якось я приїхав додому у відпустку (Ткач, Моряки, 1948, 31). Словник української мови в 11 томах